Червень 2012 року. У Києві зриваються вибори мера. Чому? Бо між двома "смотрящими" від Януковича — Сергієм Льовочкіним та Андрієм Кравцем — спалахує тиха війна. Один хоче контролювати політичний фасад столиці. Інший — її кишеню. Перемагає другий. І саме з цього моменту починається новітня історія розграбування Києва. Історія, в якій фігура Ігоря Кушніра стає особливою. Зовні — скромний бізнесмен з Кременчука. А насправді — тіньовий ключ до найбільшої забудовної імперії України.

✊ Полтавська хунта захоплює Київ

У 2010 році Віктор Янукович доручив двом наближеним "навести лад у Києві":

• Сергію Льовочкіну — політика.

• Андрію Кравцю (ДУСя) — гроші.
   

Але незабаром «двовладдя» тріснуло: Кравець вирішив грати в соло. Використовуючи посаду завідувача Державного управління справами (ДУС), він встановлює повний економічний контроль над містом. Усі ключові посади отримують його земляки з Полтавської області:

• Олександр Попов — голова КМДА (ексмер Комсомольська),

• Анатолій Мельник — прокурор Києва (ексзаступник прокурора Полтавщини),

• Олександр Плужник — голова УБОП Києва,

• Юрій Парамонов — СБУ Києва,

• Руслан Крамаренко — заступник Попова з фінансів,

• Ігор Кушнір — новопризначений президент комунального будівельного гіганта «Київміськбуд».

🏗️ «Київміськбуд» — чия будка?

До 2012 року «Київміськбуд» лишався останнім великим активом, який не встигли «приватизувати» під Януковича. Це — найбільша комунальна будівельна корпорація Східної Європи, з державною часткою, землею в найкращих точках Києва та величезним впливом на ринок житла.

У квітні 2012 року Кравець здійснює тиху спецоперацію — призначає Ігоря Кушніра президентом «Київміськбуду», а його вірного соратника, Едуарда Шевчука, віцепрезидентом. Усі представники групи Льовочкіна — Кирило Барташ, Валерій Падалюк, Ігор Слюсарєв, Євген Русин, Андрій Пукас — негайно усунуті. Левочкін втрачає не тільки вплив, але й грошовий потік. Виграш ДУСі-Кравця — абсолютний.

Кушнір — не просто фігура

Кушнір — не випадкова людина. Це один з небагатьох бізнесменів, який завжди працює під дахом держави. Починав у Кременчуці, просувався через інфраструктурні підряди, а у 2012 році стає ключовим розпорядником столичної забудови. З його приходом у «Київміськбуд» запускається серія дерибанів:

1. Центральна нерухомість на Поштовій площі, Сінному ринку, Хрещатику — виводиться на користь людей з оточення Кравця та Кушніра.

2. Приватизація землі ДУСі, оформлена через схеми з «реабілітаційними центрами», пенсіонерами та фіктивними фірмами.

3. Схеми на Подолі — зокрема, проект перебудови Гостинного Двору під торговий центр, де оформлення власності ведеться через фірми, пов’язані з дружиною Кравця, Мариною Пелих.

📜 Афера з Гостинним Двором: схема в деталях

1. Кіпрська компанія AFIDRECO HOLDINGS Ltd скуповує 91% акцій АТЗТ «Укрреставрація».

2. Новими керівниками стають люди Кравця — юрист Дмитро Ярич, Геннадій Нежурбіда та Маргарита Дяченко. Усі — прямо чи опосередковано пов’язані з Маріною Пелих.

3. У серпні 2011 року Кабмін виключає Гостинний Двір з реєстру пам’яток.

4. «Укрреставрація» викуповує приміщення у Фонду держмайна.

5. У 2012 році подається на Київраду прохання виділити землю під «реконструкцію», яка насправді є будівництвом ТРЦ.

Весь проєкт курує саме ДУСя-Кравець, а Кушнір — виконавець і оператор будівельного клану, який реалізовує забудову під ширмою «міської модернізації».

«Водник», Пуща і хор державних рейдерів

Після захоплення «Київміськбуду» руками Ігоря Кушніра полтавська бригада ДУСі-Кравця розвернулася на повну. Їх мета — конвертація адміністративного ресурсу у приватну нерухомість, завуальовану під державну потребу. Починалося з пам’яток. Потім настала черга — комунальних об’єктів.

💧 Басейн «Водник»: приватизація під виглядом «оздоровлення»

Ключовий епізод — захоплення спортивно-оздоровчого комплексу «Водник» на вул. Волоській, 62. За документами це — об’єкт на балансі «Укррічфлоту» (з часткою Григоришина і Льовочкіна), у Подільському районі. За фактом — ласий шмат для забудови з видом на Дніпро.

У 2012 році в порядку денному сесії Київради з’являється пункт №83:

Про передачу ТОВ «КИЇВ-АРТ» земельної ділянки для реконструкції та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Волоській, 62.

Фірма-отримувач — «Київ-Арт» — це не просто випадкове ТОВ. Це фірма, якою повністю володіє Марина Пелих, дружина Андрія Кравця. До 2008 року співвласником був Дмитро Ярич — нині директор «Укрреставрації», тобто формально — Гостинного Двору.

🔍 Фінт полягав у тому, що «Водник» оформлювався як реконструкція, а по факту — готувалася висотна забудова на березі, з подальшим виведенням комплексу у приватну власність. Вирішувалося все через знайому вертикаль:

• Крамаренко — підписував фінансові обґрунтування;

• Кучук — формально погоджував проект землеустрою;

• Київрада — слухняно голосувала за «реконструкцію на благо громади».

🌲 Пуща-Водиця: як ліс перетворився на котедж

Але найбільш цинічною залишалася афера з 84 гектарами заповідної землі в лісах Пущі-Водиці. Її історія — приклад, як замість Чорнобильських ліквідаторів з’явилися VIP-дачники.

У середині 2000-х років ділянка була вилучена з держлісфонду під реабілітаційний центр для силовиків. Землю передали МВС для ліквідації наслідків ЧАЕС. Так виник табір «Фортеця». Але вже у 2010-х частина ділянки… дивним чином «загубилася».

Київрада почала роздавати шматки заповідника під забудову. Серед щасливців:

• 20-річний студент з Донбасу Олексій Рябенко,

• 19-річний киянин Ігор Кочаков,

яким безкоштовно виділили по 10 соток лісу в охоронній зоні.
Прокуратура імітувала спротив, але юні забудовники легко відсудили ділянки, і згодом вони — через кілька рук — опинилися у власності Людмили Кубракової, мами майбутнього міністра інфраструктури.

🏠 Земля, призначена для хворих міліціонерів, перетворилася на котедж з усіма зручностями в сосновому бору. Простенький, але зі смаком. Мама Кубракова, хоч і працювала у криворізькому ломбарді, змогла не лише утримувати об’єкт, а й модернізувати його. І тут почалося «Велике будівництво», яке її син курував на держпосаді…

📦 Київ як карман: схема не змінюється

Схема була завжди одна:

1. Землю комунальної власності оформлювали на підставних осіб або фірми, пов’язані з дружиною Кравця.

2. Через Київраду ділянки виводились «під реконструкцію».

3. Після цього — перепродавались забудовникам або використовувались як підстава для участі у держпрограмах (включно з бюджетним фінансуванням).

4. Кравець, Кушнір та їхній пул отримували «золоте дно».

Усе це відбувалося під шум виборів, інформаційного хаосу, внутрішніх протиріч між «смотрящими» та загального паралічу прокуратури.

Ігор Кушнір був не лише номінальним президентом «Київміськбуду», а головним оператором земельних і будівельних афер Кравця. Марина Пелих — юридична кришка багатьох проектів з виведення нерухомості на себе. Усі ключові земельні дерибани Подолу — «Гостинний Двір», «Водник», Пуща-Водиця — проведено в інтересах клану Кравця через мережу формально не пов’язаних компаній і осіб, які, однак, зводяться до однієї адреси: вулиця Банкова.

Як Кушнір пережив Майдан, а Кравець — ні

Після Революції Гідності полтавська мафія, яка десятиліттями окупувала Київ, мала б щезнути з горизонту. Але деякі її фігури зникли лише з публічного поля, залишивши активи й схеми — недоторканими. Найбільш характерним прикладом є Ігор Кушнір, який не тільки пережив Майдан, а й зберіг контроль над “Київміськбудом”.

🧳 Зникнення ДУСі-Кравця

У березні 2014 року Андрій Кравець раптово зникає. Його офіційно звільняють із посади завідувача ДУС — без гучних справ, судів чи конфіскацій. Жодне з його майнових угруповань не було розслідуване, жоден гектар Пущі не повернуто. Він просто… випарувався. Формально.

Неформально — Кравець вивів активи на підставних осіб. Більшість об'єктів були оформлені ще раніше на Марину Пелих, Дмитра Ярича, Геннадія Нежурбіду та ін. Юридичні “оболонки” залишились — і діяли.

🧱 Кушнір залишився

Коли одіозні призначенці Януковича масово тікали за кордон, Ігор Кушнір не лише залишився в Україні, а й зумів утримати владу в “Київміськбуді”. Нове керівництво столиці на чолі з Віталієм Кличком чомусь не виявляло інтересу до його зв’язків із Кравцем. Навпаки: Кушніра взяли у союзники.

Він починає:

• активно співпрацювати з міською адміністрацією нової формації;

• фігурувати на забудовах Подолу, Солом’янки, Голосієва;

• отримувати земельні рішення вже від нової Київради.

🤝 Символ політичного виживання

Ігор Кушнір — не просто технічний керівник. Він — модельна фігура для українських “недоторканних”:

• працює з будь-якою владою;

• перефарбовується, не змінюючи суті;

• зберігає старі активи, вибудовує нові союзи.

Саме за його каденції “Київміськбуд”:

• бере участь у проектах “Великого будівництва”;

• отримує нові ділянки через фіктивні конкурси;

• залучається до забудови історичних кварталів.

А старі історії — “Водник”, “Гостинний Двір”, Пуща-Водиця — зникають з інформаційного простору. Вони наче ніколи й не траплялись.

🪙 Сучасні зв’язки: непублічні, але впливові

Кушніра не переслідують. Навпаки, у 2020–2023 рр. він:

• згадується як потенційний забудовник Подільсько-Воскресенського мосту;

• входить у кола, наближені до команди Мінінфраструктури;

• користується прихильністю окремих депутатських груп у Київраді.

Серед неформальних зв’язків згадують колишніх фігур з БПП, людей з оточення Гройсмана та... старих "земляків" по вертикалі Льовочкін-Кравець, які сьогодні чудово інтегровані в олігархічні проєкти.

Кушнір — не просто вижив після Майдану, а переформатувався в еталон постмайданного “недоторканного”. Замість відповідальності за схеми ДУСі-Кравця — він отримав визнання та нові проєкти. Полтавська мафія пішла в тінь, але активи не повернулися народу, а лише змінили юридичні оболонки.
 

«Велике будівництво»: як легалізувати злочин через бюджет

Після Майдану змінились гасла — але не правила гри. Публічна риторика – про реформу, децентралізацію, відновлення довіри. Але за кулісами розпочався новий акт інституційного відбілювання старих капіталів. Одним із головних майданчиків для цього стало «Велике будівництво», яке з 2020 року перетворилося на неофіційний індекс лояльності й допуску до корита.

🏗️ Де старе — там і нове

Коли уряд Зеленського оголосив старт масових інфраструктурних проектів, ключовими бенефіціарами знову стали перевірені “будівельники”:

• ті, хто мав зв'язки на місцях,

• мав “конструктор” із фіктивних ТОВ,

• вмів проводити «паперову» реконструкцію на місці зруйнованих об’єктів.

Одним із перших, хто вписався у нову систему без жодних репутаційних ризиків — став “старий знайомий” Ігор Кушнір.

🏛️ Від Гостинного до «шкіл з нуля»

Київміськбуд Кушніра був:

• учасником тендерів на реконструкцію шкіл, садочків, медичних установ, включно з підрядами по Подільському району — якраз там, де колись дерибанили Гостинний і “Водник”;

• лобістом інфраструктурних підрядів на столичному рівні, через депутатів від “Слуги народу”, наближених до Мінінфраструктури;

• претендентом на роль загальнонаціонального забудовника, що «повертає економіку до життя».

Усе виглядало цілком легально. Крім одного: капітал для цих операцій був зароблений через корупційні дерибани 2010–2013 років — саме ті, за які жоден із фігурантів не був покараний.

💼 Кравець — привид над проєктами

Сам Кравець офіційно в бізнес не повернувся. Але його слід:

• фігурує у структурах, які пов’язані з замкненими тендерами, зокрема в регіонах;

• виникає в деяких комерційних проєктах, де присутня родина або давні соратники — Ярич, Пелих, Нежурбіда;

• через “вічних забудовників” — Кушніра, Шевчука, Крамаренка — знову має дотичність до інвестицій у нерухомість та реконструкцію будівель під інший функціонал.

Формально його немає. Фактично — він є всюди, де роздають землю й розігрують бюджети.

📌 Висновок:

Рейдерське захоплення «Київміськбуду» 2012 року стало еталоном тихого поглинання державного ресурсу. Без захоплення приміщень, без силовиків — лише через посадові призначення, політичне прикриття й комерційний камуфляж.
Ігор Кушнір — не «будівельник». Він — оператор схеми, яка досі жива.