Хто атакував Міністра Умєрова?

Хто атакував Міністра Умєрова?

Не буду коментувати процеси в Міністерстві, міжнародну політику та інше. Моє хоббі - закупівлі. І у статті ніхто до Умєрова запитань не мав. 

Дарма.

Реально час атаки на нікчемного Міністра обраний невипадково. 

Справжні причини такі:

1. Всі зрозуміли, що він лише опікується працевлаштуванням своїх кримськотатарських земляків.

2. Нездатність змінити постачальників їжі до ЗСУ, яке він обіцяв, через налагодження відкатів вже для команди Міністра. ДОТ - лише слухняна ширма.

3. Найголовніше - повний провал із закупівлею зброї та військової техніки. 

І якщо Умєрову вдалося переконати Офіс, що українську програму зірвав не він, а Камишин (через це останнього вигнали в дальню комору ОП), то стосовно міжнародних закупівель виникала проблема.

Умєров дізнався, що Марина Безрукова (директорка «Агенції оборонних закупівель) більшість коштів за дивним збігом обставин віддала ДП «Спецтехноекспорт» Олексія Петрова. І Умєров недавно дізнався чому - Петров виявився СБУшним куратором Укренерго, де працювала Безрукова з 2017 року та встигла серйозно попасти на гачок Петрова. Тепер настав час Безруковій відпрацьовувати свої гріхи.

Отримавши аналітичну записку, що «Спецтехноекспорт» масово зриває строки поставки зброї, Міністр вирішив звільнити Безрукову. Я про це писав не раз.

Але тут Безрукова і Ситник вирішили вчепитись у крісла кігтями і побігли до своїх друзів - кишенькових антикорупціонерів та «найчесніших» журналістів з «УП». Якщо подивитесь на всіх ФБ критиків Міністра - це все контакти телефонної книжки Ситника.

Далі вам все відомо.

Жабогадюкінг почався і чим закінчиться - невідомо. Роблю прогноз - Безрукову із Ситником звільнять значно раніше, але і Умєров може починати пакувати валізи додому, до США.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.