Київ знову платить дорожче там, де можна було заплатити дешевше. Історія зі зносом п'ятого цеху "Більшовика" навпроти метро "Шулявська" — це майстер-клас того, як столична влада вибирає собі підрядників. Спойлер: не за найкращою ціною, а за правильними зв'язками.

Почнемо з передісторії. Місто викупило цей цех у Василя Хмельницького за 113 мільйонів гривень. Той самий Хмельницький, який приватизував увесь "Більшовик" за 1,4 мільярда — афера, суди, кримінальні провадження, але формально він власник. Київ викупив у нього один цех, щоб знести його для добудови Шулявської розв'язки. Логічно.

Далі мерія оголосила тендер на знесення. Прийшло п'ять учасників. Три перших запропонували ціну близько 80 мільйонів. Четвертий — консорціум "Промбуд Технолоджи" — назвав 121 мільйон. Раціональна влада вибрала б когось із перших трьох, заощадивши бюджету мільйонів сорок. Але київська мерія — не про раціональність.

Перших трьох учасників відхилили. Офіційна причина: занадто дешево. Так, ви правильно зрозуміли — їх відхилили саме за те, що вони запропонували вигідні для бюджету умови. Натомість переможцем став консорціум "Промбуд Технолоджи" з його 121 мільйоном. І тут починається найцікавіше.

Керівник цього консорціуму — Микола Анатолійович Паладій, 1970 року народження. У листопаді 2023 року Солом'янський райсуд засудив його за крадіжку. Не просто крадіжку — Паладій викрав два мобільних телефони зі столу в хостелі. Samsung Galaxy та iPhone загальною вартістю менше п'яти тисяч гривень. Суд дав йому п'ять років умовно з двома роками іспитового строку. Саме цю людину Кличко обрав керівником консорціуму, якому довірив знесення цеху за 121 мільйон.

Але Паладій — це лише обличчя операції. Справжня історія ховається за корпоративними зв'язками. Сімдесят п'ять відсотків консорціуму "Промбуд Технолоджи" належить ТОВ "Д-Групп Констракшн". Засновник цієї фірми — Ігор Борисович Микитюк, 1964 року народження. Саме тут схема починає розгортатися у всій красі.

У Микитюка є син — Денис Ігорович Микитюк. Той керував приватним підприємством "ЕКСПРЕС-К", яке належить Юлії Миколаївні Тищенко. Брат Юлії — народний депутат Микола Миколайович Тищенко. А чоловік Юлії — Герман Геннадійович Блінов, фігурант розслідувань про розкрадання на Подільському мосту та метро на Виноградарі. Отже, через кілька кроків ми від телефонного злодія Паладія приходимо до нардепа Тищенка та скандалів навколо масштабних київських будов.

ТОВ "Д-Групп Констракшн", до речі, робило монтаж дощової каналізації, кабельних мереж, монолітні та пальові роботи на тому самому Подільському мосту. Зараз цей об'єкт добудовує група "Автострада" Олексія Шкіля. До цієї групи входить ТОВ "Інжинірингова компанія "Автомагістраль"", яка й зробила проєкт зносу п'ятого цеху "Більшовика". Коло замкнулось.

Микитюк, до речі, керує не лише "Д-Групп Констракшн", а й консорціумом "МОСТАДОР ГРУПП". Цьому консорціуму Кличко віддав підряд на продовження будівництва дороги від проспекту Лобановського до аеропорту "Київ" у Жулянах. Ціна — 1,47 мільярда гривень за 2,8 кілометра шляху. Аеропорт, до речі, майже три роки не функціонує, але будівництво продовжується.

П'ятий цех "Більшовика" зносять для добудови Шулявської розв'язки. На цьому об'єкті вже пару мільярдів освоїло ТОВ "Північно-український будівельний альянс". Керівник — Сергій Григорович Якусевич, у дівоцтві Рейхтман. Він фінансовий директор "Укрбуду" Максима Микитася. Якусевич разом із керівником юридичного відділу Олегом Татаровим колись розірвали і "Укрбуд", і самого Микитася. Є підозра, що саме вони контролюють залишкові 25 відсотків консорціуму "Промбуд Технолоджи".

Вся ця конструкція — класична київська будівельна карусель. Одні й ті самі люди через різні юридичні оболонки контролюють різні етапи одного проєкту. Місто викуповує цех у сумнівного приватизатора за 113 мільйонів, потім платить 121 мільйон консорціуму, керованому телефонним злодієм, щоб знести цей цех для розв'язки, яку будують фірми з того ж кластера. І все це під крилом мера Кличка, який чомусь вважає за краще платити більше, аби гроші йшли правильним людям.

Можна було заощадити сорок мільйонів, вибравши когось із перших трьох учасників тендеру. Але навіщо економити бюджетні гроші, коли можна нагодувати своїх? Схема працює роками, персонажі змінюються місцями, але суть залишається незмінною: київський бюджет — це кормушка для тих, хто знає правильних людей. А якщо керівник консорціуму вкрав пару телефонів у хостелі — то що з того? Головне, щоб у нього були правильні партнери.