Ігор Коломойський отримав підозру у скоєнні ще одного злочину, пов'язаного з організацією замовного вбивства

Ігор Коломойський отримав підозру у скоєнні ще одного злочину, пов'язаного з організацією замовного вбивства

Підозрюваний, діючи з мотивів особистої помсти, замовив вбивство директора однієї з юридичних компаній за невиконання вимог щодо анулювання та визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства. Для реалізації злочинних намірів підозрюваний залучив членів банди, яка «спеціалізувалась» на вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, включаючи фізичну розправу з конкурентами», – повідомили правоохоронці.

Члени банди вчинили напад на директора компанії і завдали йому ударів та ножових поранень, проте злочин не було доведено до кінця.

Правоохоронці шукають усіх осіб, причетних до скоєння злочину. Коломойський отримав підозру за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 11, 12, ч. 2 ст. 115 ККУ.

Читайте далі

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.