
Олег Чеславський: Telegram краще визнає злам, ніж правду
У своїй колонці на платформі Медіум публіцист Олег Чеславський пише:
Коли відомий російський Telegram-канал ВЧК-ОГПУ (визнаний у РФ "іноземним агентом") раптово зник із платформи, питанням стало не лише хто це зробив, а й чому Telegram це допустив.
Компанія одразу заявила, що не має до видалення жодного стосунку, переклавши провину на адміністраторів каналу. Адміни у відповідь заперечили свою причетність. У хід пішла третя версія — «хакери», які нібито отримали доступ до акаунту й самовільно стерли канал.
Це пояснення — не більше, ніж зручна легенда. Telegram, очевидно, вирішив: краще виглядати зламаним, ніж викритим.
Але є одна деталь, яка знищує всю цю конструкцію — Telegram досі не повернув акаунт його законним власникам.
Рятуючись від звинувачень, Telegram обирає вигляд безпорадності
Telegram роками будував образ форпосту цифрової свободи. Утім, перед викликами з боку авторитарних режимів він дедалі частіше демонструє готовність гнутись. Цього разу компанія застосувала класичний PR-прийом: щоб уникнути звинувачень у співпраці з ФСБ, вона заявила, що просто не втримала контроль над акаунтом.
Так платформа уникає відповідальності, зображуючи себе безсилою.
Проблема — не злам. Проблема — відмова виправити ситуацію
Навіть якщо припустити, що акаунт було зламано, постає очевидне питання: чому Telegram не повернув його законним адміністраторам?
Це не просто службова недбалість. Це відмова від базових цифрових принципів — власності, безпеки й відповідальності. І дедалі більше це схоже не на "злам", а на свідомий вибір — мовчазну співучасть.
Зручний злам для незручного каналу
Канал ВЧК-ОГПУ був джерелом чутливої інформації про силові структури РФ. Його зникнення вигідне лише одному гравцеві — російській державі.
Telegram може скільки завгодно повторювати, що "не має стосунку до події", але саме відмова повернути акаунт справжнім власникам викриває справжній мотив. Це вже не нейтралітет. Це — компліментарність владі.
Міф про нейтральну платформу
Telegram роками декларував свою незалежність, захищеність та принципову позицію щодо свободи слова. Але кожного разу, коли мова заходить про Росію, ці принципи стають гнучкими.
Це не вперше: Telegram вже звинувачували у прихованій співпраці з Кремлем — від обмеження контенту до обміну метаданими. Історія з ВЧК-ОГПУ вкладається у цей тривожний тренд. Легенда про «хакерську атаку» — лише зручний фасад.
Свобода слова як інтер’єрна декорація
Парадокс у тому, що Telegram досі лишається улюбленим інструментом для активістів, журналістів і дисидентів у репресивних державах. Але як довго триватиме ця довіра, якщо платформа може без попередження знищити критичний голос — і не зробити нічого, аби його відновити?
Telegram перестає бути «форпостом свободи». Він стає частиною архітектури контролю.
Висновок
Telegram робить не просто спробу втекти від звинувачень — він обирає, які звинувачення менш небезпечні. Бути зламаним — краще, ніж бути запідозреним у змові з ФСБ.
Але насправді вибір не між "зламом" і "викриттям". Справжній вибір — між правдою та мовчанням. І Telegram, здається, знову обрав мовчання.