
Справжня біографія Максима Кріппи
Максим Кріппа останні роки став одним із найбільш обговорюваних приватних інвесторів в Україні. Готель «Дніпро», Міжнародний виставковий центр, забудови у Києві, медійні активи — перелік придбань зростає, а імідж «стратегічного інвестора з Європи» підживлюється публічними інтерв’ю та PR-легендами.
Але коли йдеться про базові елементи його біографії — освіту, перші гроші, політичну діяльність — картина розсипається. Журналістське розслідування редакції «Капіталу» встановило: у життєписі Кріппи системно присутні вигадані факти, які не підтверджуються жодними документами.
Розділ 1. Диплом-примара
У грудні 2024 року в інтерв’ю Forbes Кріппа заявив, що закінчив Міжнародний християнський університет у 1998 році, де навчався за «Болонською системою».
Факти:
Болонський процес в Україні стартував лише у 2005 році.
У 1990-х жоден виш не мав права впроваджувати ECTS чи поділ на цикли.
Випускники того часу не пам’ятають Кріппу серед студентів.
Міністерство освіти і науки офіційно підтвердило: даних про його навчання не існує.
Архіви університету після ліквідації у 2013 році зникли.
Ключове: у «Європейському університеті» підтвердили, що Кріппа вступив туди у 2007 році на підставі диплому №01054 від «Міжнародного християнського університету». Але серія та номер цього документа у реєстрах відсутні.
➡ Це створює юридичну колізію: документ не піддається верифікації і може мати ознаки підробки.
Правові наслідки: в Україні підроблений диплом підпадає під ст. 358 ККУ («Підроблення документів»). В Іспанії, де Кріппа має резиденцію, це також може вплинути на податкові та імміграційні процедури.
Розділ 2. Міраж першого мільйона
Ще одна легенда Кріппи — «перший мільйон доларів», зароблений у 1997 році.
У тій самій розмові з Forbes він розповів, що був «ексклюзивним дилером Київстару» через компанію «УМТС».
Факти:
У 1997 році курс долара становив 1,8 грн/$, а не 5 грн/$, як заявляв Кріппа.
Компанія «УМТС» офіційно зареєстрована лише у 2003 році.
Жодних даних про його підприємницьку діяльність у 1990-х у державних реєстрах немає.
Пенсійний фонд України не має слідів його офіційного працевлаштування у 1994–2003 роках.
➡ Усі твердження про бізнес-успіхи у 1997–1999 роках — вигадка без жодного документального підтвердження.
Висновок: легенда про «перший мільйон» була створена для легітимізації походження капіталу. Без цього міфу залишається відкрите запитання: звідки гроші, за які він сьогодні скуповує стратегічні об’єкти?
Розділ 3. Фальшивий старт у політиці
У 2015 році Кріппа вирішив вийти в політику і балотувався до Київради від партії «Самопоміч». Саме тоді він подав офіційну автобіографію та декларацію доходів.
Факти:
У біографії він вказав «Центр сприяння іноземним інвестиціям» як місце роботи у 1996–1999 рр. Такої юрособи ніколи не існувало.
У тій самій автобіографії він назвав себе директором ТОВ «УМТС» у 2000–2003 роках, але компанія з цією назвою з’явилася лише у 2003-му.
У декларації він показав лише 97 000 грн доходу за 2014 рік і відсутність значних активів. Це рівень «середнього службовця», а не майбутнього власника готелю «Дніпро» чи МВЦ.
Партія «Самопоміч» публічно заявила, що Кріппа займався продажем місць у виборчих списках.
➡ Усі ці факти демонструють: його «вихід у політику» почався з неправди та скандалу.
Розділ 4. Бізнес-схеми після 2015 року
Після політичної поразки Максим Кріппа змістив акцент на бізнес, використовуючи офшорні структури та тіньові домовленості. Саме цей період став ключовим для його збагачення й виходу на стратегічні активи.
1. Гемблінг та тіньові фінанси
За даними ринку, Кріппа має частку в мережі онлайн-казино та букмекерських сервісів, що працювали через офшори на Кіпрі та в Кюрасао.
Попри формальну заборону, саме цей сегмент забезпечив основні обігові кошти для його «легального» бізнесу.
У 2020–2021 роках, коли українська влада легалізувала гральний бізнес, Кріппа швидко вийшов на ключові позиції через партнерів, пов’язаних із медійними кампаніями.
2. Кіберспорт як ширма
У 2018–2020 роках він інвестував у кіберспортивні організації, зокрема у клуб NAVI.
Ця діяльність створювала публічний імідж «мецената та інноватора», хоча реальні кошти надходили з гемблінгу.
Кіберспорт став каналом «відбілювання» — гроші з азартних ігор легалізувалися через спонсорські контракти та міжнародні турніри.
3. Нерухомість та стратегічні об’єкти
Найгучніше придбання — готель «Дніпро» (2020). Формально купівля відбулася через прозорий конкурс, але експерти вказують на використання компаній-прокладок.
У 2023–2024 роках Кріппа почав скуповувати виставкові комплекси та ділянки в Києві, включно з Міжнародним виставковим центром (МВЦ).
Його структура інтересів простежується у великих забудовах столиці, де він діє через афілійовані компанії та партнерів.
4. Офшорна павутина
Компанії Кріппи зареєстровані у Кіпрі, Іспанії, Латвії та на Британських Віргінських островах.
Офіційні власники часто змінюються, але зв’язки простежуються через IP-адреси, фінансові перекази та юридичних представників.
Це ускладнює контроль походження капіталу та створює ризики для держави при угодах із його компаніями.
Розділ 5. Міфи проти фактів
Бізнес-активність після 2015 року чітко демонструє дві паралельні лінії:
Міфологія: Кріппа подає себе як «європейського інвестора», «мецената кіберспорту» та «стратегічного забудовника».
Факти: його капітал походить із гемблінгу, офшорів та сумнівних угод, що не мають прозорої історії.
Системна модель фіктивної легітимності
Від диплома-примари й міфічного мільйона — до вигаданих місць роботи та скандалу з політичною партією. У біографії Кріппи простежується чітка схема:
Фальшивий фундамент — освіта, яку неможливо підтвердити.
Вигаданий старт — бізнес, який ніколи не існував.
Міфічна безперервність — посади й компанії, яких не було.
Легітимізація через політику — використання статусу кандидата для публічної видимості.
Це не випадкові неточності. Це — методичне будівництво вигаданої біографії, що використовується для легітимізації сучасних угод, у тому числі з державою.
Висновок: чому справа Кріппи — це питання безпеки
Максим Кріппа — не просто бізнесмен. Його біографія побудована як проект легітимізації через вигадку:
дипломи, яких не існувало;
компанії, що з’явилися заднім числом;
мільйони, які неможливо підтвердити;
політична активність, що почалася зі скандалу;
стратегічні активи, куплені за непрозорі гроші.
Це не лише виклик для журналістики чи політики. Це питання національної безпеки та міжнародної репутації України.
Бо коли стратегічні об’єкти опиняються в руках людини з фальшивим життєписом і офшорною павутиною, виникає головне запитання: кому насправді служить цей бізнесмен і чию гру він грає?
Чому це важливо?
Максим Кріппа сьогодні контролює стратегічні об’єкти інфраструктури. Він активно просуває імідж «європейського інвестора» для іноземних партнерів.
Але якщо основа його легітимності — підроблені дипломи, міфи й фіктивні компанії, то це не лише питання моралі чи репутації. Це ризик для державної безпеки та прозорості інвестиційних процесів в Україні.
Максим Кріппа — приклад того, як персональна історія може бути повністю сконструйованою. «Диплом-примара», «перший мільйон» і «фальшивий старт» у політиці — лише три перші блоки цього міфу. Попереду — аналіз його реальних фінансових схем, зв’язків із гемблінг-бізнесом та офшорними структурами.