Справжня біографія Максима Кріппи

Справжня біографія Максима Кріппи

Максим Кріппа останні роки став одним із найбільш обговорюваних приватних інвесторів в Україні. Готель «Дніпро», Міжнародний виставковий центр, забудови у Києві, медійні активи — перелік придбань зростає, а імідж «стратегічного інвестора з Європи» підживлюється публічними інтерв’ю та PR-легендами.

Але коли йдеться про базові елементи його біографії — освіту, перші гроші, політичну діяльність — картина розсипається. Журналістське розслідування редакції «Капіталу» встановило: у життєписі Кріппи системно присутні вигадані факти, які не підтверджуються жодними документами.

Розділ 1. Диплом-примара

У грудні 2024 року в інтерв’ю Forbes Кріппа заявив, що закінчив Міжнародний християнський університет у 1998 році, де навчався за «Болонською системою».

Факти:

  • Болонський процес в Україні стартував лише у 2005 році.

  • У 1990-х жоден виш не мав права впроваджувати ECTS чи поділ на цикли.

  • Випускники того часу не пам’ятають Кріппу серед студентів.

  • Міністерство освіти і науки офіційно підтвердило: даних про його навчання не існує.

  • Архіви університету після ліквідації у 2013 році зникли.

Ключове: у «Європейському університеті» підтвердили, що Кріппа вступив туди у 2007 році на підставі диплому №01054 від «Міжнародного християнського університету». Але серія та номер цього документа у реєстрах відсутні.

➡ Це створює юридичну колізію: документ не піддається верифікації і може мати ознаки підробки.

Правові наслідки: в Україні підроблений диплом підпадає під ст. 358 ККУ («Підроблення документів»). В Іспанії, де Кріппа має резиденцію, це також може вплинути на податкові та імміграційні процедури.

Розділ 2. Міраж першого мільйона

Ще одна легенда Кріппи — «перший мільйон доларів», зароблений у 1997 році.

У тій самій розмові з Forbes він розповів, що був «ексклюзивним дилером Київстару» через компанію «УМТС».

Факти:

  • У 1997 році курс долара становив 1,8 грн/$, а не 5 грн/$, як заявляв Кріппа.

  • Компанія «УМТС» офіційно зареєстрована лише у 2003 році.

  • Жодних даних про його підприємницьку діяльність у 1990-х у державних реєстрах немає.

  • Пенсійний фонд України не має слідів його офіційного працевлаштування у 1994–2003 роках.

➡ Усі твердження про бізнес-успіхи у 1997–1999 роках — вигадка без жодного документального підтвердження.

Висновок: легенда про «перший мільйон» була створена для легітимізації походження капіталу. Без цього міфу залишається відкрите запитання: звідки гроші, за які він сьогодні скуповує стратегічні об’єкти?

Розділ 3. Фальшивий старт у політиці

У 2015 році Кріппа вирішив вийти в політику і балотувався до Київради від партії «Самопоміч». Саме тоді він подав офіційну автобіографію та декларацію доходів.

Факти:

  • У біографії він вказав «Центр сприяння іноземним інвестиціям» як місце роботи у 1996–1999 рр. Такої юрособи ніколи не існувало.

  • У тій самій автобіографії він назвав себе директором ТОВ «УМТС» у 2000–2003 роках, але компанія з цією назвою з’явилася лише у 2003-му.

  • У декларації він показав лише 97 000 грн доходу за 2014 рік і відсутність значних активів. Це рівень «середнього службовця», а не майбутнього власника готелю «Дніпро» чи МВЦ.

  • Партія «Самопоміч» публічно заявила, що Кріппа займався продажем місць у виборчих списках.

➡ Усі ці факти демонструють: його «вихід у політику» почався з неправди та скандалу.

Розділ 4. Бізнес-схеми після 2015 року

Після політичної поразки Максим Кріппа змістив акцент на бізнес, використовуючи офшорні структури та тіньові домовленості. Саме цей період став ключовим для його збагачення й виходу на стратегічні активи.

1. Гемблінг та тіньові фінанси

  • За даними ринку, Кріппа має частку в мережі онлайн-казино та букмекерських сервісів, що працювали через офшори на Кіпрі та в Кюрасао.

  • Попри формальну заборону, саме цей сегмент забезпечив основні обігові кошти для його «легального» бізнесу.

  • У 2020–2021 роках, коли українська влада легалізувала гральний бізнес, Кріппа швидко вийшов на ключові позиції через партнерів, пов’язаних із медійними кампаніями.

2. Кіберспорт як ширма

  • У 2018–2020 роках він інвестував у кіберспортивні організації, зокрема у клуб NAVI.

  • Ця діяльність створювала публічний імідж «мецената та інноватора», хоча реальні кошти надходили з гемблінгу.

  • Кіберспорт став каналом «відбілювання» — гроші з азартних ігор легалізувалися через спонсорські контракти та міжнародні турніри.

3. Нерухомість та стратегічні об’єкти

  • Найгучніше придбання — готель «Дніпро» (2020). Формально купівля відбулася через прозорий конкурс, але експерти вказують на використання компаній-прокладок.

  • У 2023–2024 роках Кріппа почав скуповувати виставкові комплекси та ділянки в Києві, включно з Міжнародним виставковим центром (МВЦ).

  • Його структура інтересів простежується у великих забудовах столиці, де він діє через афілійовані компанії та партнерів.

4. Офшорна павутина

  • Компанії Кріппи зареєстровані у Кіпрі, Іспанії, Латвії та на Британських Віргінських островах.

  • Офіційні власники часто змінюються, але зв’язки простежуються через IP-адреси, фінансові перекази та юридичних представників.

  • Це ускладнює контроль походження капіталу та створює ризики для держави при угодах із його компаніями.

Розділ 5. Міфи проти фактів

Бізнес-активність після 2015 року чітко демонструє дві паралельні лінії:

  • Міфологія: Кріппа подає себе як «європейського інвестора», «мецената кіберспорту» та «стратегічного забудовника».

  • Факти: його капітал походить із гемблінгу, офшорів та сумнівних угод, що не мають прозорої історії.

Системна модель фіктивної легітимності

Від диплома-примари й міфічного мільйона — до вигаданих місць роботи та скандалу з політичною партією. У біографії Кріппи простежується чітка схема:

  1. Фальшивий фундамент — освіта, яку неможливо підтвердити.

  2. Вигаданий старт — бізнес, який ніколи не існував.

  3. Міфічна безперервність — посади й компанії, яких не було.

  4. Легітимізація через політику — використання статусу кандидата для публічної видимості.

Це не випадкові неточності. Це — методичне будівництво вигаданої біографії, що використовується для легітимізації сучасних угод, у тому числі з державою.

Висновок: чому справа Кріппи — це питання безпеки

Максим Кріппа — не просто бізнесмен. Його біографія побудована як проект легітимізації через вигадку:

  • дипломи, яких не існувало;

  • компанії, що з’явилися заднім числом;

  • мільйони, які неможливо підтвердити;

  • політична активність, що почалася зі скандалу;

  • стратегічні активи, куплені за непрозорі гроші.

Це не лише виклик для журналістики чи політики. Це питання національної безпеки та міжнародної репутації України.

Бо коли стратегічні об’єкти опиняються в руках людини з фальшивим життєписом і офшорною павутиною, виникає головне запитання: кому насправді служить цей бізнесмен і чию гру він грає?

Чому це важливо?

Максим Кріппа сьогодні контролює стратегічні об’єкти інфраструктури. Він активно просуває імідж «європейського інвестора» для іноземних партнерів.

Але якщо основа його легітимності — підроблені дипломи, міфи й фіктивні компанії, то це не лише питання моралі чи репутації. Це ризик для державної безпеки та прозорості інвестиційних процесів в Україні.

Максим Кріппа — приклад того, як персональна історія може бути повністю сконструйованою. «Диплом-примара», «перший мільйон» і «фальшивий старт» у політиці — лише три перші блоки цього міфу. Попереду — аналіз його реальних фінансових схем, зв’язків із гемблінг-бізнесом та офшорними структурами.

Максим Кріппа та казино «Вулкан». Як партнер російського олігарха скуповує українські ЗМІ

Практично непомітно для широкої публіки в Україні зростає новий медіамагнат, який скуповує один за одним засоби масової інформації. За останній рік мешканка міста Дніпро Тетяна Снопко купила вже два медіахолдинги та явно готується до наступних покупок.

🔈 Затримали ексдепутата Київської облради Дмитра Крейніна за спробу загарбати землю кіностудії Довженка

Правоохоронці повідомили про підозру трьом особам, серед яких — колишній депутат Київської облради Дмитро Крейнін. За даними слідства, вони намагалися незаконно заволодіти земельною ділянкою площею понад 1 гектар у центрі Києва, що перебуває у власності міста та закріплена за Національною кіностудією ім. Довженка.

«Доміно» між Ялтою, Києвом і Алмати: як з «покушення» на патріота зробили рекламну кампанію

Телеграм-канали мільйонники останніми тижнями синхронно вибухнули новиною: «замах на Антона Шухніна», власника мережі бутиків Domino.