Історію та практику Центру арбітражу та медіації Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO) — підрозділу спеціалізованої агенції ООН, яка походить ще від Паризької конвенції 1883 року, — розібрав у своєму матеріалі медіатор Олег Горецький. Публікація вийшла на юридичному порталі femida.ua.

У матеріалі медіатор зазначає, що консервативна організація зі 193 державами-членами 1994 року заснувала в Женеві структуру, яка згодом стала піонером у вирішенні спорів у технологічних сферах, яких на момент підписання засадничих документів навіть не існувало. Сьогодні Центр має додатковий офіс у Сінгапурі та Шанхайську службу в Китаї.

Олег Горецький окремо зупиняється на найпублічнішій частині роботи WIPO — доменних спорах. У 1999 році на прохання ICANN Центр розробив Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy (UDRP), ставши першим провайдером цієї послуги. З того часу процедура сформувала власне прецедентне право (WIPO Jurisprudential Overview), а у 2025 році було встановлено новий рекорд — 6282 розглянуті справи.

Окрему увагу автор приділяє повному спектру медіаційних послуг Центру: від конфліктів навколо патентів, торгових марок, авторських прав та ПЗ до фармакології (близько 15% кейслоуду), спорів музейних інституцій і FRAND-ліцензування. Як підкреслює Олег Горецький, останніми роками стрімко зростає кількість справ, скерованих національними судами, а в межах WIPO ADR Rules частка успішного мирного врегулювання стабільно тримається на рівні близько 70%.