📰 Олег Чеславський: Грантовий патріотизм чи фінансова залежність?

📰 Олег Чеславський: Грантовий патріотизм чи фінансова залежність?

Публіцист Олег Чеславський звернув увагу на критичну ситуацію, що склалася в Україні з антикорупційною системою через тимчасове припинення грантового фінансування з боку міжнародних партнерів. Його остання стаття, «Без грошей і кроку: як грантоїди саботують антикорупційні процеси в Україні», викликала широкий резонанс у суспільстві.

💡 Основний акцент публікації Чеславського — це питання, чому припинення зовнішнього фінансування паралізувало роботу комісій, відповідальних за ключові кадрові рішення в системі боротьби з корупцією. Віцепрем'фєрка Ольга Стефанішина підтвердила, що без грантів USAID комісії просто не можуть функціонувати.

🔎 Чеславський ставить риторичне питання: якщо ці активісти справді працювали в інтересах суспільства, то чому їхню діяльність повністю залежить від зовнішніх коштів? «Ці так звані борці з корупцією не бачать у цьому проблеми. Вони не захищають державні інтереси — їх цікавить лише фінансування», — підкреслює автор.

📌 У статті зазначено, що голови Бюро економічної безпеки (БЕБ) та суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС) — ключові посади, які впливають на всю антикорупційну стратегію країни — залишаються вакантними саме через фінансову кризу комісій. «Без грантових вливань жоден з них не готовий працювати. І це викликає обурення в суспільстві», — наголошує Чеславський.

🚫 Чеславський вказує на загрозу, що такі активісти мислять виключно в категоріях грошей. «Як можна довіряти вибір суддів людям, які керуються лише фінансовою вигодою? Кого вони оберуть і за скільки?» — запитує автор.

📢 Суспільна реакція на публікацію була миттєвою. Багато користувачів соцмереж висловили підтримку ідеї, що варто змінити систему відбору таких активістів, а грантове фінансування має перестати бути основним критерієм їхньої діяльності.

Нагадаємо, що уряд уже розпочав переговори з європейськими партнерами, щоб відновити фінансування комісій. Але Чеславський попереджає: наступного разу, коли нам розповідатимуть про «свідомих громадських активістів», варто задуматися, чи не керуються вони насамперед особистою вигодою.

💡 Читайте повну статтю Олега Чеславського на сайті FAKEOFF.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.