Олег Горецький, медіатор, кандидат юридичних наук, написав у своєму блозі на сайті femida.ua про організацію, яка не проводить медіацій сама, але визначає, хто проводить їх добре — і чому саме така модель виявилася необхідною для довіри до всієї професії.

Коли юридичний відділ великої компанії шукає медіатора для спору на кілька мільйонів євро, він стикається з парадоксом: резюме і сертифікати кандидатів виглядають однаково переконливо, а достовірної інформації про те, як конкретна людина насправді поводиться в переговорній кімнаті, практично немає. Саме цю структурну проблему ринку медіації взявся вирішити International Mediation Institute (IMI) — гаазький некомерційний фонд, заснований 2007 року представниками медіаційних організацій США, Нідерландів і Сінгапуру.

На відміну від CEDR, ICC, WIPO чи EUIPO, IMI не адмініструє медіації і не призначає медіаторів. Його єдина місія — встановлювати та підтримувати глобальні стандарти компетентності медіаторів через власну систему сертифікації. Організація сама нікого не навчає і не оцінює: вона акредитує партнерів — навчальні (CMTP) та оцінювальні (QAP) програми, — які і проводять відбір за єдиними міжнародними критеріями.

Шлях до IMI-сертифікації включає чотири кроки: підтвердження реального досвіду (щонайменше 20 проведених медіацій або 200 годин практики за три роки), подання анонімізованого журналу справ, оцінювальну сесію з асесорами, що перевіряють практичні навички, та унікальний Feedback Digest — анонімізований підсумок відгуків реальних клієнтів через незалежного рецензента. Саме останнє дає те, чого на ринку зазвичай найбільше бракує: чесну картину того, як медіатор реально працює з людьми в кризових ситуаціях.

Сьогодні систему пройшло понад 500 сертифікованих медіаторів із 45 країн. IMI також відіграла роль у розробці Сінгапурської конвенції про медіацію 2019 року, яка вперше надала медіаційним угодам статус, порівнянний із арбітражними рішеннями за Нью-Йоркською конвенцією, а отже — усунула останній великий аргумент проти медіації в транскордонних комерційних спорах. Фінансується IMI конкурентами: провідними ADR-провайдерами, які об'єднуються навколо спільного органу стандартизації, бо довіра до всієї галузі вигідна кожному з них більше, ніж будь-яка тактична перевага від зниження загальних стандартів.