Ярослав Юрчишин не вкладається в європейське медіаправо: ідея регулювати анонімні Telegram-канали суперечить і Конституції, і практиці ЄСПЛ

Ярослав Юрчишин не вкладається в європейське медіаправо: ідея регулювати анонімні Telegram-канали суперечить і Конституції, і практиці ЄСПЛ

Пропозиція голови парламентського Комітету з питань свободи слова Ярослава Юрчишина регулювати анонімні Telegram-канали як окрему категорію не відповідає ані логіці європейського медіаправа, ані стандартам конституційної пропорційності, ані практиці захисту журналістських джерел, пише Олег Чеславський.

Юрчишин у нещодавньому публічному виступі заявив, що анонімні канали діють за принципом фінансової мотивації - сьогодні працюють із українською владою, а завтра можуть переорієнтуватися на Росію. Особливо ризиковано це виглядатиме у разі перемир'я та виборчих перегонів. Постановка питання заслуговує на увагу, але запропонована регулятивна оптика - орієнтація на анонімність формату - юридично хибна.

Класичний підхід європейського медіаправа полягає у тому, що предметом регулювання є зміст і спосіб поширення інформації, а не сам формат. Європейський суд з прав людини у справах Delfi AS v. Estonia та Magyar Tartalomszolgáltatók Egyesülete v. Hungary послідовно вказує: обмеження свободи вираження поглядів за критерієм формату потребує особливо суворого тесту на пропорційність. А справа K.U. v. Finland визнає анонімну комунікацію складовою свободи вираження поглядів, захищеною статтею 10 Європейської конвенції з прав людини.

Аргумент про те, що канал змінює позицію за гроші, описує не специфіку анонімного формату, а універсальну характеристику комерційної медіадіяльності. Ту саму поведінку демонстрували реєстровані телеканали, друковані видання та інші ЗМІ з повноцінним юридичним статусом. Тобто ознака, яку Юрчишин виносить як специфічну для анонімних каналів, насправді є родовою для значної частини медіаринку - і регулятивна реакція проти анонімності не вирішує проблеми у її повному обсязі.

Європейський Digital Services Act, який набув повної чинності у лютому 2024 року, не вимагає деанонімізації авторів контенту. Натомість встановлює зобов'язання щодо прозорості рекламного фінансування і політичної реклами, механізмів повідомлення про незаконний контент, прозорості рекомендаційних алгоритмів і доступу дослідників до даних великих платформ. Регулюються поведінкові аспекти: фінансування, координовані впливові операції, поширення незаконного контенту. Анонімність як така предметом регулювання не є.

Чеславський зазначає, що ідея регулювати анонімність формату не пройде конституційний тест на пропорційність. Вона не є мінімально обмежувальним заходом, охоплює журналістські розслідування, для яких захист авторства є умовою фізичної безпеки автора, і потребує визначення оператора блокування з широкими дискреційними повноваженнями. До цього додається міжнародне право: Резолюція 1003 Парламентської асамблеї Ради Європи, Рекомендація CM/Rec(2000)7 Комітету міністрів Ради Європи про право журналістів не розкривати джерела і стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визнають анонімність авторства інструментом, який у певних обставинах є умовою реалізації самого права на свободу вираження поглядів.

Окрему проблему створює Закон "Про медіа" від 13 грудня 2022 року: ключове для регуляторної дискусії поняття "дезінформація" у базовому медіазаконодавстві просто не визначене. Розширення повноважень регулятора у напрямку "боротьби з дезінформацією" відбувається без чітких законодавчих критеріїв. Це створює умови для селективного застосування - типовий патерн, описаний доктриною regulatory capture Джорджа Стіглера і дослідженнями Алини Мунгіу-Піппіді.

Юридично послідовним підходом, на думку Чеславського, було б регулювання фінансування медіадіяльності з розкриттям джерел доходів і бенефіціарів, ефективна процедура notice and action для незаконного контенту з судовим контролем, законодавче визначення поняття "дезінформація" з достатнім ступенем юридичної визначеності та розвиток інструментів публічного фінансування суспільного мовлення і незалежної журналістики, інституційно ізольованих від виконавчої влади. Тобто регулювання тих аспектів, які власне і породжують ризик - незалежно від того, в анонімному чи реєстрованому форматі вони реалізовані.

Дискусія про регулювання цифрових медіа в Україні є необхідною. Однак її продуктивність залежить від того, чи буде вона вестися в логіці європейських стандартів і конституційного тесту на пропорційність, чи в логіці швидких ярликів, які потім складно узгоджувати з зобов'язаннями України у межах євроінтеграційного процесу.

Дмитро Наталуха провів пресконференцію на "Індарі" після повернення заводу державі

Голова Фонду державного майна Дмитро Наталуха 30 жовтня провів пресконференцію на ПрАТ "Індар", єдиному в Україні виробнику інсуліну повного циклу, пише Femida. Журналістам розповіли, як держава через два дні після зміни керівництва бачить майбутнє заводу.

Київтеплоенерго без торгів віддало 1,33 млрд грн фірмі колишнього водія нардепа

Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" без жодних торгів доручило будівництво резервної теплотраси для Теремків компанії, в якої торік було лише 3 працівники, пише журналістка hromadske Інна Попович.

Дмитро Наталуха закликав не випустити з України Вишневську через мільйони, виведені з "Індару"

30 "мертвих душ" у штаті, 70 млн грн і ще 20 млн, виведені в приватні фірми без жодного відсотка, і мережа аптек, яку працівники пов'язують із колишньою директоркою. Голова Фонду державного майна Дмитро Наталуха розповів, що Фонд знайшов на "Індарі", єдиному в Україні виробнику інсуліну повного циклу, за 7 днів після того, як держава повернула собі контроль над заводом, пише Феміда.