Кандидат юридичних наук, експерт з медіації Олег Горецький аналізує специфіку застосування медіації при розлученнях, коли один із подружжя перебуває на фронті

Кількість розлучень в Україні зросла з початку повномасштабного вторгнення, і медіація стає важливим інструментом для врегулювання сімейних конфліктів у воєнний час. Однак юридичний експерт Олег Горецький підкреслює, що стандартні підходи до медіації потребують адаптації з урахуванням екстремальних обставин.

"Коли одна половина подружжя захищає країну з автоматом у руках, а інша намагається забезпечити дітей під обстрілами, розлучення перестає бути звичайною цивільно-правовою справою," - зазначає експерт.

Виклики принципу добровільності

Горецький звертає увагу на складності забезпечення базового принципу медіації - добровільності обох сторін - коли один із подружжя перебуває на фронті. "Військовий на передовій фізично не може повноцінно брати участь у медіаційних сесіях, раціонально оцінювати варіанти, зважувати довгострокові наслідки рішень. Вся його увага зосереджена на виживанні," - пояснює він.

Водночас дружина в тилу живе в невизначеності. "Відкласти розлучення до демобілізації - означає поставити життя на паузу на невизначений термін. Рік? Два? П'ять? А якщо він не повернеться взагалі?" - формулює експерт дилему.

За словами Горецького, суспільство створює потужний моральний тиск. "Дружина, яка подає на розлучення з військовим, автоматично стає 'зрадницею'. Цей соціальний остракізм настільки сильний, що багато жінок відкладають розлучення не з власної волі, а через страх суспільного осуду," - констатує він.

Дисбаланс сил у процесі

Експерт підкреслює, що у воєнних розлученнях порушено базовий принцип рівності сторін. "Військовий не може фізично бути присутнім на медіації. Він не має доступу до документів, не може проконсультуватися з юристом, не має часу на обдумування. Навіть якщо медіація проводиться онлайн, якість зв'язку з передової не дозволяє повноцінної комунікації," - розповідає Горецький.

З іншого боку, за його словами, сам факт, що людина воює, створює моральну перевагу. "Він захищає країну, а ти думаєш про майно - це аргумент, який блокує раціональне обговорення. Медіатор опиняється між двома крайнощами: захистити військового від несправедливих умов або визнати право дружини на своєчасне рішення," - пояснює експерт.

Адаптація процесу

Горецький описує можливий підхід - попередню медіацію з фіксацією намірів. "Дружина проходить медіаційний процес, де формулює свої інтереси, обговорює варіанти рішень, фіксує свою позицію. Але остаточна угода не укладається. Коли чоловік повертається, відбувається повноцінна медіація, де він може заперечувати, пропонувати альтернативи, захищати свої інтереси," - розповідає експерт.

Він визнає, що цей метод не ідеальний. "Він подовжує процес і створює невизначеність. Але він принаймні визнає реальність: обидві сторони мають права, і обидві перебувають у надзвичайних обставинах," - зазначає Горецький.

Особливості розподілу майна та аліментів

Експерт аналізує складнощі з розподілом майна в умовах війни. "За законом майно, набуте під час шлюбу, підлягає поділу порівну. Але війна створює ситуації, де формальна рівність стає очевидною несправедливістю," - пояснює він.

"Дружина в тилу продовжувала працювати, утримувала сім'ю, накопичувала заощадження. Чоловік на фронті отримував військове грошове забезпечення. Але чи справедливо ділити порівну, коли один працював у безпеці, а інший ризикував життям?" - ставить питання Горецький.

За його словами, медіація дозволяє вийти за межі формальної рівності та врахувати реальні обставини. "Сторони можуть домовитися про нерівний поділ, який відображає конкретну ситуацію. Наприклад, дружина залишає собі більшу частину нерухомості, бо там живуть діти, а чоловік - військові виплати," - наводить приклад експерт.

Щодо аліментів, Горецький зазначає особливу складність у воєнний час. "Питання аліментів набуває нових парадоксів. Військове грошове забезпечення може бути істотно вищим за цивільний заробіток, але виникають питання: що робити, якщо військовий поранений і виплати знизилися? Якщо він загинув або зник безвісти?" - перелічує експерт.

ПТСР як фактор ризику

Особливу увагу Горецький приділяє впливу посттравматичного стресового розладу на можливість участі в медіації. "ПТСР - не рідкісне виключення, а масове явище серед військових, які повертаються додому. Людина з ПТСР може здаватися зовнішньо спокійною, але всередині перебувати в стані постійної напруги," - пояснює він.

За словами експерта, будь-який тригер може викликати флешбек. "У такому стані людина не контролює свої реакції, не може раціонально обговорювати спірні питання, не здатна йти на компроміси. Спроба провести медіацію в такому стані - це не тільки неефективно, але й може бути небезпечно," - попереджає Горецький.

Домашнє насильство як абсолютна протипоказана

Експерт підкреслює критичну важливість розпізнавання ознак домашнього насильства. "Професійні стандарти медіації одностайні: домашнє насильство є абсолютною протипоказаною для класичної медіації. Жертва насильства не може вільно приймати рішення в присутності кривдника," - зазначає Горецький.

"У воєнних розлученнях це правило стає ще критичнішим. Військовий з ПТСР може не усвідомлювати, що його поведінка є насильством. Дружина може виправдовувати його агресію травмою війни," - пояснює експерт.

Він перелічує ознаки, на які медіатор має звертати увагу: панічний страх однієї сторони перед іншою, постійні вибачення за слова партнера, різка зміна поведінки в присутності партнера, синці та садна, контроль комунікації, завуальовані погрози.

"Якщо медіатор виявляє хоча б кілька з цих ознак, медіація має бути негайно припинена. Продовжувати означає ставити людину під загрозу," - категоричний Горецький.

Адаптація для учасників з ПТСР

Водночас експерт зазначає, що ПТСР без ознак насильства не є абсолютною протипоказаною, але потребує адаптації процесу. "Медіатор, який працює з таким учасником, повинен адаптувати процес: більше часу на кожну сесію, частіші перерви, уникання тригерів, більше індивідуальних зустрічей, залучення психолога або рекомендація терапії перед медіацією," - перелічує Горецький.

"Але навіть з усіма цими адаптаціями медіація може бути неефективною. Якщо ПТСР у гострій фазі, якщо людина не проходить лікування - краще відкласти медіацію до стабілізації стану," - додає він.

Співбатьківство як мета

Експерт підкреслює важливість концепції співбатьківства. "Навіть якщо шлюб розпався, батьківство триває. Медіація допомагає встановити чіткі правила співпраці: як вони обмінюються інформацією, як швидко відповідають на повідомлення, як приймають спільні рішення," - розповідає Горецький.

"Співбатьківство не означає дружби. Це ділові, поважні стосунки, орієнтовані на спільну мету - благополуччя дітей. Колишнє подружжя може більше не спілкуватися на особисті теми, навіть відчувати взаємну антипатію. Але в питаннях дітей вони функціонують як команда," - пояснює експерт.

Необхідність спеціальної підготовки

Горецький наголошує на необхідності спеціальної підготовки медіаторів для роботи з воєнними розлученнями. "Це не тільки знання сімейного права і стандартних медіаційних технік. Це розуміння психології травми, вміння розпізнавати ПТСР та домашнє насильство, готовність відмовитися від справи, коли медіація небезпечна," - перелічує він.

"Медіатори потребують також моральної стійкості - здатності протистояти суспільному тиску і захищати принципи медіації, навіть коли це непопулярно," - додає експерт.

Висновки експерта

"Війна створює масив сімейних конфліктів, які потребують вирішення. Судова система фізично не здатна впоратися з цим потоком справ. У цьому контексті медіація не просто альтернатива - це необхідність," - резюмує Олег Горецький.

Водночас він підкреслює: "Медіація у воєнних розлученнях не може бути 'медіацією як зазвичай'. Війна змінює всі параметри сімейних конфліктів. Медіація повинна змінюватися разом з нею, зберігаючи свої принципи, але адаптуючи методи до нової реальності."

За словами експерта, найчесніше, що може зробити медіатор у складних ситуаціях - це визнати обмеження медіації. "Не всі конфлікти можна врегулювати зараз. Не всі ситуації підходять для переговорів. Іноді найкраще рішення - зачекати, поки екстремальні обставини стануть менш екстремальними. Іноді - направити до інших спеціалістів: психологів, юристів, кризових центрів," - підсумовує Горецький.